Кілія… Як часто я хочу повернутися в минуле і подякувати тій людині, яка дала нашому містечку таке поетичне і натхненне ім’я. Та такий вибір назви не дуже дивує, адже скільки в Кілії краси, благородності і чуттєвості. Ми живемо в цьому казковому місці, але не помічаємо всього дивовижного, що є в нашій рідній Кілії.
Чи були ви колись в порту? Ні, не просто глянули на той берег Дунаю, а чи намагались ви колись розгадати таємниці цієї величезної ріки? Чи дивились в її великі блакитні очі? Чи уважно слухали розповідь Дунаю про численні країни на його далеких берегах, про іноземців, які черпають силу з його могутніх вод? Чи розмірковували над тим, де знаходиться той таємничий тунель під річкою, який своїми темними переходами сполучає дві держави – Україну та Румунію? Якщо ви цього ще не зробили, то втратили половину справжнього життя.
А чи відвідували ви місцевий парк навесні? Чи торкалися кори дерев, які, здається, такі ж старі, як весь цей світ? Чи вслухалися в гомін молодих галасливих листочків, які наперебій розповідають історії кілійських мешканців?
Чи намагалися зрозуміти, які почуття втілені в величних кам’яних пям’ятниках? Дума будь-якої людини, котра зробить це, стає м’якшою, добрішою, лагіднішою.
А чи колись переступали ви поріг місцевого краєзнавчого музею? Чи вслухалися в захоплюючу розповідь кілійського історика Бориса Олександровича Райнова? Чи звертали увагу на історичні пам’ятки, таємничі експонати, які про Кілію можут розповісти майже все? Чи уявляли ту епоху, до якої належить певний предмет? Якщо ж ви не знаєте минулого, то не маєте і майбутнього.
Чи відвідували ви хоч одну церкву Кілії? Чи пильно вдивлялися в малюнки і зображення на стінах споруд? Чи відчували якісь душевні поривання під час читання молитви? Чи зігрівало вас полум’я свічки? Чи задумувалися ви над своїми гріхами? Можливо, ще не пізно зробити це все і виправити колишні помилки.
Ось головні духовні багатства нашої Кілії. І щасливий той мешканець, який відчуває зв’язок із своїм рідним містечком, в серці якого завжди знайдеться місце для його маленької Батьківщини. По-справжньому людина живе лише тоді, коли помічає всю ту красу, яка її оточує.
Кілія – це уособлення прекрасного, адже недарма її називають перлиною Дунаю. А ми, мешканці цього раю на землі, буває, що не поважаємо ні тисячоліть існування нашого міста, ні його героїчного минулого, не помічаємо його таємничої чарівності.
Але якщо хочемо бути гідними нашої казкової Кілії, то маємо віддати їй належне і полюбити всім своїм серцем і всією душею.
Люба МЕДВЕДЕНКО