Свої слова даремно губим,
Як молим небо голубе:
Якщо ми ближнього не любим,
То ми не любимо й себе.
...Не вийшов я до весняного балу,
Ніхто мені запрошень не несе.
Я виняток із усього загалу,
А винятків не люблять – і усе.
У правило затиснуть – і плювати,
Що ти є син і волі, і степів.
Для них підійдуть люди тупуваті,
Або ще краще, як вони тупі.
Валерій Виходцев.
Я, Солойденко Любов Павлівна – 52 роки, молдаванка за походженням, прожила увесь цей час у рідному містечку Кілії, маю педагогічний стаж 32 роки – віддала любій роботі усе своє здоров’я, захоплення, тривогу і радість. Вихователька, методист, інспектор, завідуюча дитячих закладів. Люди, з якими довелось працювати, завжди мене підтримували і дарували свою любов і повагу, та й сьогодні я відчуваю від них підтримку.
У нашій Кілії раніш було 13 дитячих закладів з безліччю діточок. Сьогодні залишилось тільки три – “Дельфін”, “Берізка” та “Ромашка”. Чи не є це відповідь на те, як добре ми живемо і як стабільно піднімається економіка в Україні? Навіть ті будинки по вулиці Червоногвардійській, що не достроїли для населення, районна лікарня, яку не можуть дочекатися хворі, пустир зі сваями для обіцяної школи №2 по вул.Вилківський, відсутність газу, тепла взимку та водопостачання влітку і багато іншого – не є прикладлом любові нашої нинішної влади до кілійців.
Сьогодні, коли кожну людину хвилює майбутнє нашої України, її вибір, немає сил більше слухати оту брехню, яку старається влада через “Наше время”, “Голос Придунавья” навіяти кілійцям. Уже увесь світ знає, що вибори було сфальсифіковано, Верховний суд виніс вирок і це є П Р А В Д А, але наша кілійська райдержадміністрація и районна рада продовжують лякати людей В.Ющенком. Найбільше лякають Америкою, НАТО, стіною від Росії та українською мовою. А чого лякати? Я – молдаванка, володію українською, у Франції всі знають французьку мову, у Німеччині – німецьку, у Болгарії – болгарську. Чому ж ми, живучі на Україні, маємо цуратися української мови? Наш кілійський поет В.П.Виходцев писав:
Рідна мова – моя країна.
Так починається Україна.
Так починається білий світ –
З моєї матері біля воріт.
У нашому містечку ніхто нікому не забороняє вчитися чи спілкуватися тією мовою, якою їм зручніше. Америці наш Донбас не потрібен, бо вона не інвестує нічого там. До НАТО ніхто нас силою не залучить, а з Росією, Білоруссю і іншими сусідами у нас як були добрі стосунки, так і будуть.
Я впевнена, що свідомих, розумних людей на Україні і в районі набагато більше, ніж зомбованих. Бо справа не в мові, не в подвійному громадянстві, а в економиці й у нормальному житті для нас, наших дітей та онуків. Інша справа, що не кожен насмілиться висловити свою думку, щоб не втратити роботу, або добрі стосунки з начальством. За Божим Законом я не осуджую тих, хто віддав свої голоси за В.Януковича, але знаю, що сьогодні народ каже про владу: “Все, що вони прихватизували, прийшло махом і піде прахом”. Як ви гадаєте, чому Тигіпко відійшов від Януковича, чому голова обладміністрації Дніпропетровська пішов у відставку, чому з тонучого пароплава рятуються щури?
Риба гниє з голови. І наш президент Л.Кучма в цей час показав себе безпорадним і безпомчним, а його соратники розгубилися і не знають, як сьогодні утриматися на своїх доходних місцях. Я б їм порадила – ідіть до центру зайнятості і побудьте у шкурі народу, який живе на пенсію і зарплату, якого ви 13 років грабували й дурили, та заспокоювали обіцянками на краще життя. Гроші, які ви накрали, минуться, а ганьба зостанеться, і як будуть почувати себе ваші діти, онуки, якщо ви прокляті народом.
Я вірю в перемогу В.Ющенка, в перемогу України, її демократії! Тому, що добро всередині нас уже перемогло, тому, що люди не такі дурні, щоб нав’язувати їм свою точку зору, тому, що наші серця разом, і ми не допустимо, щоб нас раз’єднали, тому, що ми дихаємо одним повітрям, п’ємо одну і ту ж дунайську воду. Народ наш працьовитий і талановитий, і дай, Боже, нашій Україні миру, злагоди і добра.
Любов СОЛОЙДЕНКО, голова Кілійської громадської організації “Суспільна Служба України”.